Розумієть ся, по-при всї наведені справи „Просьвіта“ в тих часах продовжала свою дїяльність коло видаваня шкільних учебників та коло ширеня просьвіти між народом при помочи популярних книжочок.
Але весь час проводу Лаврівського характеризує власне те, що „Просьвіта“ не обмежала тодїшньої своєї дїяльности до справ, означених статутом, тільки займала ся всїми справами тодїшнього житя нашого народу, будучи неначе найвисшим представництвом, найвисшою властю в нашім народї.
По смерти Лаврівського третїм головою вибрали загальні збори в днї 22 мая 1873 р. Володислава Федоровича, властителя села Вікна. Вибираючи його на таке почесне становище, члени „Просьвіти“ бачили в нїм патріота-народовця, чоловіка молодого й осьвіченого в лїберальнім західно-європейськім дусї, а при тім маєтково незалежного і полїтично нїчим не звязаного. Обнявши по виборі дальший провід зборів, Федорович виголосив гарну промову про значінє просьвіти для народнього житя. „Нам Русинам — говорив він між иншим — треба передовсїм тямити, що скільки голов здобудемо для просьвіти, стільки душ скаже, що отся земля Русь, а вони Русини. Нехай-же руською полїтикою буде тепер праця над просьвітою народу Тільки власною працею можемо собі вибороти наші права. А ті наші права, се права чоловіка, воля. Отже я хочу, щоби всяка чужа геґемонїя над нашим народом скінчила ся, щоб нїхто не опікував ся нами проти нашої волї. Русь для Русинів
Володислав Федорович був головою „Просьвіти“ до мая 1877 р. Одначе вести її справ він не міг, бо жив
