В 1884 р. краєвий сойм з власної інїциятиви признає на ново „Просьвітї“ запомогу з краєвих фондів.
В 1886 р. виринає думка будови власного дому „Просьвіти“ у Львові і починають напливати датки на сю цїль.
В кінцї дїяльність „Просьвіти“ так розростаєть ся, що межі дотеперішнього статута стають уже для неї за тїсні. Наслїдком сього в 1891 р. заводить ся новий статут, який розширює дїяльність товариства й на економічне поле, а крім того через інституцию читалень „Просьвіти“ скріпляє орґанїзацию товариства.
В сїм періодї — вже по смерти Омеляна Огоновського — здїйснюють ся вкїнці заходи „Просьвіти“ коло набутя власного дому. В 1895 р. купує вона за цїну 260.000 кор. в осередку міста Львова, в Ринку під ч 10. старинну, велику, двоповерхову каменицю, чим кладе тривкі основі під своє материяльне істнованє і свій дальший розвиток.
По смерти Омеляна Огоновського загальні збори з 31 сїчня 1896 р. вибрали пятим головою ґїмназияльного професора Юлїяна Романчука, бувшого соймового посла, посла до парляменту і полїтичного провідника табору народовцїв. Під його проводом оставало товариство цїлих десять лїт. Діяльність „Просьвіти“ в сїм часї йде вже певним шляхом: вона розширюєть ся й поглибляєть ся в области, означеній найновійшим статутом.
Романчук, держачи в своїх руках провід цїлої полїтичної дїіяльности народовецької (опісля, після її реорґанїзациї, національно-демократичної) партиї, примушений через участь в нарадах парляменту пробувати
