більшу часть року поза Львовом, не міг віддавати справам „Просьвіти“ всего свого часу і всїх своїх сил. Се відносить ся особливо до останнїх пятьох лїт його проводу. В тім часї фактичний провід у видїлї й дїяльности „Просьвіти“ спочивав у руках д-ра Костя Левицького, довголїтнього члена видїлу „Просьвіти“, що на становищі директора канцеляриї „Просьвіти“, адмінїстратора дому „Просьвіти“ і особливо заступника голови „Просьвіти“ (1900—1906) поклав великі заслуги коло розвитку товариства.
Під кінець сього періоду почала відчувати ся щораз більша потреба завести нову орґанїзацию економічної дїяльности „Просьвіти“. Речником сеї потреби, що вказав „Просьвітї“ ті нові шляхи до піднесеня добробуту нашого народу, був д-р Евген Олесницький, провідник наших соймових послів, дїяч і орґанїзатор Стрийщини, голова стрийської філїї „Просьвіти“.
Признаючи його заслуги і маючи те переконанє, що він найлїпше надаєть ся де веденя „Просьвіти“ тими новими шляхями, загальні збори 29 червня 1906 р. вибирають його шестим головою „Просьвіти“.
Одначе він, не могучи віддати товариству всїх своїх сил, зараз на першім засїданю нововибраного видїлу зрікаєть ся сеї гідности. Наслїдком того видїл скликав на З надолиста 1906 р. нові загальні збори, які семим голою „Просьвіти“ вибирають довголїтнього контрольор в видїлї товариства, ґїмназняльного професора Петра Огоновського, під якого проводом остає товариство й доси.
В сїм найновійшім періодї дїяльність товариства
