дїяльности, мусїв також рішити, якою правописю друкувати свої виданя. Молодїж жадала, щоби „Просьвіта“ завела в усїх своїх виданях правопись фонетичну, але видїл не хотїв заводити від разу такої новости і рішив, що книжочки для народу мають бути друковані такою правописю, якої вживають в народнїх школах, т. є. етимольоґічною, а виданя для інтелїґенциї такою, якої забажає собі автор. Сеї постанови держала ся „Просьвіта“ до 1898 р. Аж надзвичайні загадані збори з 1. лютого 1899 р. ухвалили завести в усїх виданях і в дїловодстві „Просьвіти“ фонетичну правопись.
В перших роках своєї видавничої дїяльности „Просьвіта“ присьвячувала найбільше заходів і працї видаваню шкільних підручників. Були се часи, коли Русини почали домагати ся руських ґімназий, отже для осягненя сеї цїли треба було також постарати ся о шкільні підручники. Сею справою заняв ся видїл „Просьвіти“ разом з комісиєю, зложеною з руських учителїв середнїх шкіл, головно з учителїв академічної ґімназиї у Львові, в якій в чотирох низших клясах була вже викладовою мовою руська. При підмозї краєвого і центрального правительства, яке удїляло запомог на друк книжок і визначувало гонорарі авторам, в рр. 1871–1876 видала „Просьвіта“ 17 шкільних книжок для низшої ґімназиї в 12.300 примірниках.
В 1876 р. друк шкільних книжок перейшов на краєвий фонд і „Просьвіта“, хоч мала ще більше рукописий до друку, справу видаваня шкільних книжок понехала.
Згадаємо, що видаванє шкільних книжок в нашій рідній мові так було зацїкавило нашу інтелїґенцию, що також з росийської України надходили до „Просьвіти“ рукописи шкільних книжок.
