або в тих кругах наших народніх дїячів, що гуртували ся кругом „Просьвіти“. І коли нинї дерево нашої національної сьвідомости вросло так міцно своїм корінєм в наші народнї маси, коли наша народна праця видала вже такі плоди, що нїякі бурі нам не страшні, то се в великій мірі заслуга „Просьвіти“. Можна сьміло сказати, що 40-лїтній ювілей „Просьвіти“ є також ювілейним сьвятом цїлого нашого народу в Галичинї, сьвятом зросту його національної сьвідомости і сили.
В міру того, як наше національне житє розростало ся в глиб і в шир, як на нашій народнїй ниві виростали що-раз новійші чинники для заспокоюваня народнїх потреб, як наступав що-раз більший подїл народньої працї, — „Просьвіта“ не потребувала вже займати ся всїми народнїми справами і її дїяльність зосереджувала ся на головній її задачі: на боротьбі з духовою темнотою, на ширеню просьвіти між нашими народнїми масами.
І на скільки „Просьвіта“ через сповнюванє сеї своєї задачі стала звісною і славною між нашим народом, се найлїпше видно з того, що з її назвою злучила ся нерозривно сама ідея народньої просьвіти. Коли з наших братів на росийській Українї впали кайдани самодержавної неволї, коли українська інтелїґенция одержала змогу явно гуртувати ся для праці над просьвіченєм „меншого брата“, — товариства, в які вона почала єднати ся для тої працї, назвала вона „Просьвітами“. Так само ті наші брати, що примушені покидати рідну землю і шукати щастя-долї в далеких заморських краях, на чужинї єднають ся в торавиства „Просьвіти“, в яких, згадуючи рідний край, працюють для тої самої цїли, якій віддає свої сили старокраєва „Просьвіта“. Справдї в добрий час наша львівська громада перед 40 лїтами з'єднала ся в товариство „Просьвіту“ і щасливу назву
