рекурс і повідомленси з 2 вересня 1868 р. позволило заложити товариство.
По затвердженю статута вибрано комітет, який мав увести товариство в житє. Комітет звернув ся до всїх визначнїйших Русинів у Львові і на провінциї, запрошуючи їх в члени товариства. Сей поклик комітету зустрів ся скрізь з прихильністю. З провінциї понадсилано привітні листи до комітету.
Перші загальні збори нового товариства назначено на день 8 н. ст. грудня 1868 р. в салї львівської „Стрільницї“. Комітет хотїв, щоб перед загальними зборами відправити богослуженє, але в львівських церквах відмовили йому. Настоятелї львівських парохій, москвофіли, відсилали його насьмішливо до костела. Для москвофільських пан-отцїв українська національна ідея була так само тодї, як і тепер „польською інтриґою“.
Загальні збори відкрив голова комітету Анатоль Вахнянин і розповівши про заходи коло заснованя товариства, виголосив довшу промову про цїль товариства: „пізнанє і просьвіту народу“. Потім головою зборів вибрано старенького львівського міщанина Товарницького, який покликав на секретарів д-ра Корнила Сушкевича і Володимира Ганкевича. Про задачі і цїли товариства промовляли ще львівські Русини Андрій Січинський і письменник Федор Заревич, а опісля промовив гість з провінциї о. Йосиф Заячківський, який ще в 1848 р. брав живу участь в нашім народнїм руху. В своїй горячій промові загрівав він присутних до народньої працї та до вірности свому народови від імени „нїмого сїльського народу“.
До першого видїлу товариства були вибрані: Олександер Борковський, Анатоль Вахнянин, Іван Комарницький, Михайло Коссак, Максим Михаляк, д-р Омелян
