шин, і бачучи ті плоди духа, ми поклоняємо ся великому синови землї. Але годї все держати ся на вершинах, великі люди — також люди. І коли ми їх зустрічаємо в щоденній обстанові житя, переконуємо ся, що вони тільки люди. І той дісонанс між плодами їх духа і ними самими викликає розчарованє. Тому я не шукаю знакомства з великими людьми. Менї досить, що вони дають мені твори свого великого духа. А шукати їх знакомства, значить, шукати свідомо розчарованя — по що?
Він був виїмковою появою, в якій не було того дісонансу між його великим духом і його людською особою. Що більше, знакомство з ним відкривало нові краси його творів, людина і великий дух доповнювали ся взаїмно і зливали ся в чудову гармонїю.
Зиму 1911/12 р. перебув знов на Капрі; вертаючи звідти, як раз на Великдень загостив до Львова. Потім, з початком липня, їдучи з найстаршим сином - ґімназистом до Криворівнї, задержав ся знов у Львові і був присутний на відкритю памятника Коцкови. Плянував, як звичайно, перебути липень і серпень у горах, потім гарний час осени на Українї, а там, під зиму, знов на Капрі.
