вцях, в 1904 р. „На крилах пісень“ в Київі, в 1911 р. „Твори“, книга перша в Київі; крім того в 1892 р. у Львові: Г. Гайне, „Книга пісень“, переклади Лесї Українки і М. Славинського.
За те в українських журналах і збірках 1890—1900-их років і аж до останнїх днїв знайдемо богато — пребогато її творів: поезій, оповідань, перекладів, лїтературно-критичних і публїцистичних статей: „Зоря“, „Народ“, „Житє і Слово“, „Лїтературно-Науковий Вістник“, „Нова Громада“, „Дзвін“ зачисляли її до своїх постійних співробітників. Ще в найновійшій книжцї „Лїт.-Наук. Вістника“ зустрічаємо її драматичну поему з III столїтя після Христа п. н. „Адвокат Мартіян“.
З українських поетів Леся Українка — найбільш всесвітня. Богатством сюжетів можна-б її поставити поруч Івана Франка. І насуваєть ся питанє, чи не появив ся тут в обох випадках вплив Драгоманова?
Житє старинного світа, біблїйні теми, царство середнїх віків, новочасні змаганя людських суспільностий і людського духа, — все те знайдемо в творчости Лесї Українки. Її дух уносить ся по безмежних просторах людського житя
