участь, його знанє економічних і фінансових справ, його роботящість і солїдність спричинили, що покликано його на директора „Краєвого Союза Кредитового“, якому він від того часу посвятив усї сили, не оставляючи при тім також працї для инших інституций, анї не перестаючи інтересувати ся загально громадянськими справами.
Не чужа була йому також лїтературна дїяльність. Давнїйше поклав чимало працї в видавництвах „Просвіти“ „Педоґоґічного Товариства“, „Товариства ім. Шевченка“, неодно виданє йому завдячує, що появило ся на світ. На становищи директора „Краєвого Союза Кредитового“ заложив і кілька років редаґував журнал „Економіст“. Зачисляв його до своїх співробітників також наш дневник[1], для якого поклав заслуги як один із найдїяльнїйщих членів нашої Видавничої Спілки.
Знаний був зі своєї філянтропійної дїяльности. Перейшовши важку школу житя, мав зрозумінє для положеня инших і з засобів своєї працї приходив не одному в поміч. Щедро підпомагав наші товариства, — не тільки тут, але також на російській Українї.
- ↑ „Дїло“.
