Для російської Ураїни зберіг цїле житє те любовне одушевленє, яке влила в його молодечу душу поезія Шевченка. Знали його й шанували на російській Українї, а дляукраїнських полїтичних еміґрантів з Росії був тут неначе батьком.
Коли до Львова приближала ся російська армія, він рішив остати на своїм становищи і як директор „Краєвого Союза Кредитового“ не тільки зберіг інституцію, але також помагав, скільки міг, тим нашим людям, що в той важкий час потребували доброго слова й матеріяльної помочи.
Вивезений російськими властями як закладник, проживав з иншими нашими закладниками в Київі. Тут спочив на віки і прийме його на вічний супокій українська земля в стариннім Київі над Днїпром, куди линули всї його думки як до серця України.
Над його могилою сумують не тільки його найблизші рідні (оставив жінку і трьох синів), не тількильвівськегромадянство, — сумує над нею вся Україна.
24 падолиста, 1915.
