Незадовго перед вибухом війни вийшла по анґлїйськи його праця про україн- ську справу.
Вибух війни застав Ярослава Федорчука за границями Франції. Від довшого часу він нездужав нервово і був на лїтнїм лїченю. З огляду на те, що він австрійський горожанин, не вертав уже до Парижа, бо у Франції всїх австрійських горожан інтернували, тільки поселив ся в Швайцарії в містї Льозаннї. Одначе вже не судило ся йому працювати для рідного краю. Його здоровлє все гіршало, і на веснї 1915 р. він так тяжко занедужав, що був уміщений в санаторії. Тут він прожив-промучив ся ще цїлий рік і 7 мая 1916 р. помер.
Не довго прожив він, — всего 38 років — і не вспів зробити для української справи стільки, скільки певне зробив би, як би в тих корисних умовах, які собі здобув, був прожив довше. Але все таки для інформованя Французів про українську справу зробив він богато; він перший по смерти Драгоманова почав інформувати систематично француські круги про український нарід. Сим заслужив він на вічну память в українськім громадянстві.
Падолист, 1916.
