галї як поступовець (тодї були ще часи, коли в польських ґімназіях були „поступовцї“ без ріжницї національности) Тодї-ж почав пробувати пера — як звичайно: віршами, оповіданями, ґазетними статями й дописями. Вірші й оповіданя зберігали ся в зшитках, дещо в дївочих альбомах, дістаючи ся лиш у незначній части до друку; статї й дописи містило „Дїло“, „Буковина“, польський орґан поступової молодїжи „Promień“, промощуючи ґімназистови VII—VIII кляси шлях до „публїцистичної карієри“.
В тім часї, підчас лат. велекодних свят — він був в VIII кл., я в VII кл. — пізнали ся ми в Станїславові, куди він приїхав з одним товаришем на святочні ферії. Наша перша стріча була стрічею людий, які про себе вже знають: „Дїло“, „Буковина“, „Громадський Голос“, „Promień“, „Monitor“ — були орґанами, в яких — під ріжними псевдонїмами і криптонїмами — ми пробували пера. Наше знакомство швидко перемінило ся в приязнь; потім, пізнїйше, прийшла спільність працї, яку отсе перервала аж його смерть.
В Коломиї під впливом українських радикальних і польських соціялїстичних видань, як також під особистим
