кілька місячного процесу. А при тім видержати в тій атмосфері, серед бутного поведеня москвофільських обвинених, адвокатів і авдиторії, серед напастий, які сипали ся на справоздавця „Дїла“ в москвофільськім орґанї.
Попри дневникарську працю працював у львівських товариствах: у „Просвітї“, в центральній орґанїзації „Сїчий“ був заступником голови „Товариства ім. Котляревського“ і т. д.
При тім була се молодість — повна весна й раннє лїто — його житя. Нїжний, веселий, дотепний, з широким житєвим розмахом — був він радо витаний, де появив ся. Приходив він — товариство оживало, веселило ся, сміяло ся, жартувало. Відходив, розвередував ся чогось, — і компанїя розбивала ся. Скільки разів знакоме жіноче товариство приставало до когось зі знакомих: „Конче пошукайте Славка!“ Бо без Славка (так його загально називали в крузї знакомих) не було забави, веселости. Що року виїздив у лїтї кудись за границю, і хто з ним їхав, мав знаменитого товариша в дорозї. Так, була се повна весна й ранне лїто його житя, вони світили йому ясним сонцем, гріли його, — неначе доля, призначивши йому коротке житє, хотї-
