ла його винагородити за се красою, радощами житя.
Переїхавши до Відня, швидко вмів знайти ся як слїд у новій сфері дїяльности. Найлїпший доказ — напади віденського кореспондента „Słow a polsk-ого“ сього — за „тенденційне інформованє“ мінїстерства в користь української справи.
З вибухом війни українська преса була зредукована якийсь час до видаваного раз на тиждень „Дїла“. Тодї в мінїстерстві поручено йому реферувати російську пресу, особливо українські справи. Як цїнили його працю, видно з того, що згодом стабілїзували його як референта російскої преси. Які він на сїм місци віддавав услуги українській справі, — чи треба аж виясняти?
Попри працю пресового реферевта в мінїстерстві працював у „Дїлї“, в „Вістнику Союза визволеня України“, в „Ukrainisches Korrespondenzblatt“, давав інформації і статї до „Neue Freie Presse“ й инших віденських дневників, зредаґував віденський календар „Просвіти“ на 1915 рік, редаґував деякі виданя Загально-украінської Культурної Ради, приготовив калєндар альманах на сей рік п. н. „Крівавого року“, який мав ви-
