йти як виданє Загальної Української Ради та через його недугу вийде аж по його смерти.
Брав участь у працях наших орґанїзацій у Відни: як відпоручник радикальної партії засїдав у президії Загальної Української Ради, належав до Загально-української культурної Ради і брав участь в орґанїзованю нею популярних викладів.
Хоч мав забезпечене, а при тім для української справи корисне становище все таки думав про те, щоби по війнї вернути до Галичини і працювати між своїм народом.
Сильним здоровлєм нїколи не відзначав ся, але його весела вдача закривала се і нїхто не сподївав ся, що він носить у собі зарід такої швидкої смерти. А тимчасом потайно розвивала ся ниркова недуга, яка з початком сього року таки вже добре звалила його з ніг. Але він ще не піддавав ся. Хоч мав признану відпустку, з почутя обовязку вів далї свій реферат, трохи вставав, трохи лежав, не кажучи нїкому нїчого. Аж при кінци марта так його змогло, що приїхав брат і перевіз його до санаторії Wöllisch-hof в місцевости Maria-Enzensdorf під Віднем. Ладячи його до виїзду до санаторії, познаходив брат у
