пись Правничу“, яку опісля переняло Науковое Товариство ім. Шевченка. В рр. 1884—1886 видав своїм накладом на взорець нїмецької біблїотеки Рекляма 17 випусків „Русько української Біблїотеки“, В рр. 1887—1891 був у видїлї Руської Бесїди“ референтом театральних справ і ввійшовши ось так у звязок із театром, став перекладати для нього репертуар. Тепер уже нїхто й не подумає, що прим. лїбретто „Циганського барона“, се одна з молодечих віршованих праць д-ра Евгена Олесницького. Як знавець театру й лїтератури був від 1891 р. членом краєвої комісії для оцїнки українських драматичних творів. Перекладає повісти для біблїотеки „Дїла“. В 1888 р. дав редакторську фірму відновленій „Правдї“, яку видавці (Барвіський і Кониський) обіцяли вести в поступовім дусї і для якої програмову статю написав Драгоманів; коли „Правда“ не держала ся своєї програми, він уступив. Розвивав інтензивну письменську дїяльність у правничій области; не було важнїйшого закона, про який не появила ся би його розвідка чи в „Дїлї“, чи в „Часописи Правничій“ чи окремим виданєм.
