послом Стрийщини, став провідником українського представництва в соймі. За його послованя припадають обі соймові сецесії: перша 8 липня 1901 р. і друга 29 жовтня 1903 р. Перед другою сецесією виголосив як голова клюбу одну з своїх найзнаменитших промов. Коли по другій сецесії наші посли вернули до сойму з нового вибору, він далї був головою клюбу аж до кінця каденції, яка скінчила ся грудневою сесією 1907 р.
В соймі своїми промовами здобув собі першорядне місце. його законопроєкти (між ин. кілька проєктів виборчої реформи) здобули би йому славу знаменитого кодіфікатора, коли б се не були законопроєкти українського посла в галицькім соймі.
В сїм часї загальні збори тов-а „Просвіта“ 29 червня 1906 р. вибирають його головою товариства. Одначе він швидко зрік ся сеї гідности, не можучи товариству віддати всїх своїх сил. За заслуги для товариства вибрали його почесним членом „Провіти“.
Тимчасом прийшло загальне і рівне виборче право до парляменту При перших загальних виборах 1907 р. він здобув мандат Стрийщини, який задержав також при виборах 1911 р. В 1907 р. другий мандат в його окрузї здобув ще
