ській Україні, а радше значно сильніша, бо має за собою три чверти століття національного розвитку в умовах австрійської конституції, все таки куди сприятливіших від умов російського абсолютизму. Чому ж тут не йде процес українізації, тільки що-раз більшої польонізації, чому польська влада не йде на уступки українській стихії?! Ріжниця очевидно лежить у тім, що тут польська окупація, а там — Українська Держава!
Оспорювання державної суверенності чи взагалі державности Радянської України і її українського характеру стоїть у звязку з закидом залежности Радянської України від „Росії“.
З огляду на те, що Радянський Союз утворився на території бувшої Росії і найбільшою державою в Союзі є Російська Соц. Фед. Рад. Республика, що перемога большевизму почалася в Росії, що під впливом російського державного централізму утворився був у Росії своєрідний революційний централізм, який не тільки в передреволюційних часах, але й підчас революції недоцінював національних питань на території Росії і навіть ще тепер животіє в формі „русотяпства“, — з цих причин дехто і в Союзі і в Европі, і прихильники і противники радянської влади змішують старе з новим і вважають Союз продовженням царської Росії, яку перебудовано на Радянську Росію. Це переплутування понять розширене особливо в Европі, до чого причиняється не тільки російська біла еміґрація, яка все ще мріє про „Єдіную-Неделімую“ і лає українізацію як „большевицький експеримент“, але також і українські круги які „не визнають“ Радянської України і навіть закликають Ев-
