Так і політичне значіння Росії й України в Радянському Союзі не є щось постійне, незмінне, тільки залежне від кожночасного відношення сил. В дійсності приходиться говорити не про залежність України від Росії, себто Української Соц. Рад. Республики від Російської Соц. Фед. Рад. Республики, — а про занадто ще велику силу російського елементу в цілім Радянськім Союзі. Маючи на увазі, що Україна все ще терпить тут від наслідків поневолення сил в міру розвитку України буле еволюціонувати в її користь, особливо коли б наступило державне обєднання всіх українських земель.
Приймаючи за основу суверенність України і її приналежність до Союза, треба змагати до того, щоб якнабільший об'єм суверенних прав виконувала вона сама, а на виконування прав, перенесених на союзну владу, мала належний вплив, не тільки юридичний, але й політичний. Територія, природні багацтва, населення і ґеоґрафічне положення України дають цьому змаганню міцні основи.
При цім треба мати на увазі, що Радянський Союз являється орґанізацією новою, незакостенілою, здібною до розвитку. Історичний ґрунт, на якім він виріс, умови, в яких утворився, зокрема потреба закріплення й оборони радянського ладу, відношення сил між народами, які в нього ввійшли, все те дало перевагу принципови широкої компетенції союзної влади. Та в міру того, як радянський лад буде укріплятися, як меншатиме зовнішня небезпека, як розвиватимуться держави тих народів, яких природній розвиток був спинюваний царською Росією, — тенденція розвитку
