йтиме в напрямі що-раз більшого усамостійнювання членів Союза.
Інша річ — виступлення з Союза. Хоч юридично кожний член має на це право, одначе політично це питання нереальне.
Тенденція міднароднього розвитку веде до що-раз тісніших державних об'єднань. Державна суверенність стає поняттям що-раз більше формальним, релятивним. В реальнім житті бере перевагу взаїмна залежність держав, яка вимагатиме управильнення через об'єднання окремих держав у союзи. Зокрема в Европі висловом цієї тенденції являється гасло Паневропи, себто обєднаних держав Европи. Теперішній стан відчувається як відсталість. Залучені держави Північної Америки з тенденцією панамериканізму, Бритійський союз держав, Радянський Союз виставляються як вищі форми міжнародного розвитку, до яких повинна змагати також Европа[1].
В цій мінародній атмосфері, де « splendid isolation » навіть найсильнішої держави належить до минувшости, де кожна держава старається спертися на якусь групу держав, яка причина могла б заставити Радянську Україну виступити з Радянського Союза? Адже оставати постійно в повній ізоляції неможливо, а мінять об'єднання з радянськими державами на об'єднання з групою буржуазних держав не лежить у сфері реальних можливостей.
Колиж у цілім Радянськім Союзі, чи в котрійсь з радянських держав упав би радянський лад, тоді ціле
- ↑ Союз націй, як універсальна міжнародна орґанізація, завів, а приналежність позаевропейських держав перешкоджає йому перемінитися в об'єднання буржуазних держав Европи.
