в польські етноґрафічні границі і не позбудеться імперіялістичних мрій, доти Польща буде ворогом України.
Варшавському договорови не довелося здійснитися. В ризькому договорі з Радянськими Республиками Польща осягнула тільки свою ближчу мету — ті польсько-українські кордони, які передбачав варшавський договір, але не осягнула своєї дальшої мети — утворення васальної української держави.
Коли стараються змягчати шкідливість варшавського договору, вказуючи на те, що ризький договір установляє ті самі польсько-українські кордони, — не можна забувати, що ризький договір є вислідом війни між Польщею і Радянськими Республиками та що до цього висліду війни причинилася також українська армія Петлюри. Коли ризький договір відступає часть українських земель Польщі, то це значить тільки, що в даних умовах не тільки Радянська Україна, але цілий Радянський Союз був заслабий, щоб відкинути Польщу в її етноґрафічні границі.
Та коли варшавський договір відчиняв двері польській експанзії на дальші українські землі, ризькі кордони являються тамою, на якій кінчиться польське панування над українськими землями. За цею тамою росте сила Радянської України, щоби в слушний час підняти боротьбу за визволення українських земель, поневолених Польщею.
Цеї сили боїться польський імперіялізм і тому скрізь шукає союзників проти Радянської України і Радянського Союза. Використовуючи протирадянську політику антанти, Польща старається забезпечити собі поміч Анґлії
