і Франції і скріпити своє становище в Союзі націй, як також утворити під своїм проводом протирадянський бльок держав від Балтійського до Чорного моря.
Неґативне відношення Фінляндії, яка не хоче звязувати своєї долі з Польщею, обережність Латвії й Естонії, які бояться йти в своїй польонофільській політиці надто далеко, і становище Литви, яка, загрожена польським імперіялізмом, старалася досі забезпечити собі прихильність Радянського Союза [1] — не дали досі Польщі змоги здійснити свого пляну.
Одначе з другого боку Польща паралізує змагання Радянського Союза до заключення пактів про неаґресію з балтійськими державами і сама відкидає думку заключення такого пакту з Радянським Союзом, стоячи на становищі, що такий пакт повинен бути колективний і обіймати всі заінтересовані держави, себто з одного боку Радянський Союз, а другого — всіх його сусідів від Балтійського до Чорного моря, що власне здійснювало б польський плян протирадянського блоку.
В політичних плянах антанти, передовсім Франції, Польща повинна була творити не тільки охоронний вал „Европи“ перед большевизмом, але також забезпечувати Францію перед Німеччиною і бути перешкодою для німецько-радянської коаліції. Відповідно до цього Францію і Польщу об'єднує ряд явних і тайних договорів, які забезпечують Польщі якнайбільшу поміч проти Радянського Союза. Доповненням французько-польського со-
- ↑ Як відібється недавній переворот у Литві з одного боку на відносинах до Радянського Союза, з другого до Польщі, — на це треба пождати.
