З тої причини Польща підпирає також паневропейську концепцію, по якій теперішні східні кордони Польщі стали б східними кордонами Паневропи. Таким чином польський імперіялізм у змаганні до укріплення свого панування на західно-українських землях дістав би на свої услуги Паневропу, що очевидно тільки утруднило б визвольні змагання цих земель.
З цього становища треба оцінювати значіння Паневропи для України. Ті українські кола, які бажали б відірвати Україну від Радянського Союза і включити в Паневропу, не бачать чи не хотять бачити, що Паневропа зосвім не збирається визволяти українських земель, поневолених Польщею, а навпаки означає укріплення теперішніх східних кордонів Польщі. В новім збройнім конфлікті між Польщею й Радянським Союзом Паневропа хиба допомагала б Польщі здобути новий кусок українських земель, хоч би в формі васальної України, по концепції варшавського договору.
Ця польська імперіялістична концепція васальної України віджила знов з поворотом Пілсудського до влади. Не вважаючи на розчарування, яких дізнала політика Петлюри в союзі з Польщею[1], ані на розвиток української державности, ця політика животіла далі, аж доки Пілсудський не зробив знов з неї знаряддя своїх імперіялістичниї плянів.
Треба допускати, що не без впливу Пілсудського, після смерти Петлюри, його місце зайняв Андрій Лі-
- ↑ Про це розчарування свідчать вище подані виписки з „Літопису Української Революції“. Характерно, що слідуюча книга „Літопису“ заповіджена під назвою: „Україна в союзі з Польщею та зрада останньої“.
