Перейти до вмісту

Сторінка:Лозинський М. Уваги про українську державність (1927).djvu/48

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Радянску Україну як на доказ постійної перемоги ідеї української державности.

За те в боротьбі проти тих партій, які стоять на становищі української радянської державности, значіння Радянської України менше або більше обезцінюється.

Зокрема УНД Обєднання, що підчас свого заложення і опісля займало становище, яке можна б назвати радянофільським, в міру загострювання партійної боротьби з Сел.-Роб. Обєднанням стає що-раз більше протирадянське[1].

В первісній плятформі УНД Обєдання з 2. липня 1925 р. його відношення до Радянської України було означене ось як:

„Хоч сучасний устрій Радянської України не покривається з ідеольоґією УНДО, все ж уважає УНДО Радянську Україну етапом до соборної незалежної української держави, яка зреалізується під напором свідомих мас усього українського народу“.

Останній з'їзд УНД Об'єднання, який первісну плятформу партії заступив новою партійною програмою, означив становище партії до Радянської України цею резолюцією :

„Народній З'їзд стверджує, що за ризьким кордоном на українскьих землях відбуваються великі національні здвиги. Там росте національна культура, кріпне національна сила, там назрівають тепер процеси, які скоріше чи пізніше віддадуть на Україні суверенні права всьому українському народови. Український нарід під Польщею

  1. Від УНД Обєднання що-раз більше відколюється група „Ради“, яка заступає в краю теперішню радянофільську орієнтацію Президента Української Національної Ради д-ра Евгена Петрушевича.