Ця сторінка вичитана
орієнтується на ту національну силу й на ті національні успіхи, що ростуть над Дніпром“.
Голова УНД Обєднання, д-р Дмитро Левицький, в інтервю у львівськім органі ППС „Дзєннік Людови“ додав до цеї резолюції отцей коментар :
"Наше відношення до Радянської України, як радянської, є неґативне. Віримо, що скорше чи пізніше український нарід сам прийде до влади і заведе форму демократичного правління. Ми орієнтуємося на Київ, а не на Харків. На конґресі мало було прихильників пропаґування автономічного напрямку на Схід“[1].
Щоби зрозуміти останню фразу про „автономічний напрямок на Схід“, треба зазначити, що „Діло“ в одній зі статей з приводу з'їзду[2] подалу таку дефініцію Радянської України :
- ↑ „Hoc signo vinces“, ч. 262 з 25 падолиста 1926.
- ↑ В статі „Чи УНД Обєднання змінило напрямні своєї політики“ („Діло“ ч. 27. з 5 лютого 1927) голова партії старається виказати, що партія не змінила свого відношення до Радянської України. Вище наведену точку плятформи треба було на його думку усунути, бо вона „не ясна, її стилізація нещаслива та кожен може її розуміти, як хоче“. Тому заступлено її вище наведеною резолюцією, яка ясно означає неґативне відношення до Радянської України. Цим виводам треба признати слушність на стільки, що коли точку плятформи можна було справді розуміти як вислів прихильності партії до Радянської України, то резолюція, особливо з коментарем голови партії, не залишає ніякого сумніву про неґативне становище УНД Обєднання до Радянської України. В тім, що неясну прихильність, де неясність можна було вважати замаскуванням з огляду на польський режім, заступається що-раз яснішою неґативністю, лежить власне та зміна, яку старається заперечити голова парії.
