йде до ліпшої будуччини, і буде жерелом живої любови до далекого Рідного Краю.
Вище зазначений розвиток Радянської України не знаходив досі належного розуміння й оцінки серед українського громадянства поневолених земель та еміґрації. Звертається увагу на окремі факти, одначе не обхоплюється цілости розвитку того нового життя, яке виростає на Україні.
Коли в німецькій, французській, анґлійській і навіть еміґраційній російській літературі знайдеться ціла низка поважних наукових і публіцистичних праць, присвячених дослідам того нового життя, яке розвивається на основах радянського ладу, — нічого подібного не появляється ані у Львові, ані в центрах української політичної еміґрації.
Як уважно ставляться поважні чужинці до цього нового життя, — я дозволю собі навести слова Едварда Лямбера (Edouard Lambert), професора університету й директора „Інституту порівняного права“ в Ліоні, взяті з його передмови до публікації „Les codes de la Russie Soviétique“ (Paris 1923), яка вийшла в бібліотеці того ж Інституту („Bibliothèque de l'Institut de droit comparé de Lyon“).
„Не є це — пише він — видумки в роді Уелса, тільки право, яке ввійшло в повну обовязкову силу на великій території. Це право знаходиться в противенстві до нашого, як непримиримістю своїх формул, так і політичними цілями, які має на увазі. Тимчасом, беручи індивідуально, більшість його конструкцій являється природнім внаслідом розвитку народніх понять про закон-
