відбудовувати його як одноцїльну провінцію значило би непоправно повторяти старі помилки, які так діймаюче дали ся відчути як у внутрішній так і в заграничній полїтицї.
Що-до внутрішньої полїтики треба ствердити ось-що:
Коронний край Галичину утворено через злуку двох областей, які не тільки ріжнять ся від себе історією й національним складом, але цїлі столїття просто вороже стояли супроти себе.
Таким чином не узгляднено рівномірно їх історично-національних окремішнстей і не утворено вільного простору для їх національного розвитку, що належить до житєвих умов держави національностей, якою являєть ся Австрія, тільки віддано український нарід під польське пануваннє, яке — думав він — з хвилею упадку Польщі раз на все скінчило ся і від якого Австрія його визволила.
Так повстав „Коронний край“ як конституційно-правне поняттє й адмінїстраційна область, але не край, як реальна одиниця з витвореними її окремішністю спільними інтересами.
Так утворений край став виключно місцем боротьби, де стояли супроти себе гнобителї й поневолені, яких боротьба, ведена з одного боку за пануваннє, з другого за визволеннє, стаючи що-раз острійша, не тільки основно зменшала розвиткову здібність країни, але що-раз більше некорисно відбивала ся й на загальнім розвитку держави.
