В кінці шо-до ролї Поляків як охорони Галичини перед русофільством серед українського народу треба ствердити:
Здавлюваннє національного розвитку українського народу, яке лежало в польськім інтересї, було власне одною з головних причин русофільства серед українського народу, бо безвиглядність встояти проти Поляків як окрема національність творила найлїпший ґрунт для розвитку русофільства. Істнованнє русофільства серед українського народу лежало в інтересї польського панування в Галичинї, бо се уможливлювало Полякам примінювати супроти Українцїв полїтичну методу „divide et impera“ й ослабляти їх полїтичну силу. Коли-ж серед польського громадянства почало промощувати собі шлях модерне польське русофільство, підпираннє русофільства серед українського народу в Галичинї стало потребою загальнопольської полїтики.
З огляду на будучність треба ще взяти під увагу отсї моменти:
Для внутрішньої полїтики — що дальше спільне життє Поляків і українцїв в однім короннім краю, після того замаху на український нарід, який виконали в початком війни Поляки, оклеветуючи його в русофільстві, просто виключене і перемінило ся би в боротьбу з характером взаїмного винищування;
для заграничної полїтики — що приверненнє польського панування на українській землї, після того, як український нарід звязав
