деш сміливий козаче, оповідж мені дещо про Богданка.
І Покотило оповів коротко все про князя Богданка від його другого приходу на Січ.
Поклонився й вийшов. Алі повів його в кімнати баші. Пшеремський ходив по кімнаті скоро з кута в кут. Коли Покотило ввійшов, спитав коротко:
— Ну, щож?
— Ніщо небезпечного, башо? По моїх ліках завтра вже буде твоя пані здорова.
Пшерембський зрадів —
— Дякую тобі! — сказав і подав йому мішечок із грішми. — Отсе твоя нагорода!
Покотило подумав:
— Придасться на дорогу, бо вже мої засоби вичерпуються…
Поклонився баші:
— Хай великий Аллаг має тебе в своїй опіці, башо — й вийшов проводжений Алієм.
— Тепер мерщій на Січ — подумав.
А княгиня Оленка цего вечера щиро молилася Богові, щоб поміг її Богданкові визволити її з неволі.
Вдарили морози, а там і білий сніг покрив усю Січ-матір. И окопи й острокіл і вежі і куріні й нова церква січова забіліли снігом. Міріядами дрібосеньких
