То було в суботу, а Новий Рік 1576 припадав у неділю.
А на другий день у неділю рано-раненько заграли дзвони церковні, запоріжців на новорічне богослуження взивають…
І рушили запоріжці в новісіньких одягах у дім Божий. Скоро заповнилася церква лицарством запоріжським, ще й місця не стало всім… О. Никон сказав палку проповідь. „Нехай Всевишній натхне ваші уми вибрати одностайно та однозгідно й із спокоєм добру та розумну й дбайливу старшину, щоб добро й славу Запоріжжа на першому місці клала. Хай Господь Бог благословить ваше діло — закінчив проповідь о. Никон.
Одушевлені, піднесені на дусі виходили Запоріжці з церкви. Цеж у перше вони Рік Новий богослуженням у церкві починають, у перше з благословенством духовним до вибору старшини стають.
А тимчасом загуділи литаври, на майдан, на раду січовиків іззивали.
І сунуло туди все Запоріжжа.
Спокійно та тихо стояли в підкові, аж дивно було…
Вийшла старшина. Кожен зі своєю відзнакою в руці. Поклонилися товариству й кошовий по звичаю дозволу говорити просить.
І як звичай каже, відповіло козацтво:
— Говори, батьку кошовий, просимо, просимо!
