козацьким танцям приглядаються, козацьким думам прислухуються.
Аж нараз побратим Покотило спинює князя Богданка тай каже:
— Слухай, слухай, Богданку, чи не про тебе оце співає кобзар?
— А йди, де про мене! Що про мене можуть співати кобзарі?
— Та слухай бо — каже Покотило.
А кобзар співав на бандурі приграваючи:
„Ой Богдане, Богдане,
Запорожський гетьмане,
Та чогож ти ходиш
В чорнім аксаміті?
Гей, були у мене гості,
Гості татарове,
Одну нічку ночували,
Стару неньку зарубали,
А миленьку собі взяли
Гей сідлай, хлопче, коня,
Коня вороного
Татар швидко здоганяти,
Миленькую одбивати!“
— А що не про тебе? — каже Покотило. Чи то не ти Богданку ходиш у чорному оксаміті тай чи то не тобі це татаре зарубали неньку, а миленьку зі собою взяли. Чиж то не ти гнався в погоню за татарами, щоб відбити любу жінку.
