— Бийте дальше! — сказав. Били, а він числив. За десятим ударом нагая сказав.
— Досить!
Вартові відійшли, а Пшерембський сказав до старої Туркині:
— Дай їй одяг невільниці й візьми її до роботи.
Стара вивела побиту княгиню, а Пшерембський пішов у свої кімнати. Там довго ходив лютий, прелютий.
— Я мушу її опір зломити! — говорив до себе — мушу!
Потім велів осідлати собі коня й ви.їхав на місто.
Стара призначила княгиню до послуг у кухні: носити воду й дрова та молоти на жорнах. Слухняно сповняла княгиня всі прикази. А як казали вже йти на нічліг, упала мов нежива на постіль у куті, що його призначили їй. Заснула твердим сном.
Потурнак Пшерембський, чи то пак уже Мустафа баша вибіг із гарему як не той. Велів осідлати собі коня тай поїхав у місто до свойого приятеля багатого купця Ібрагіма, теж потурнака, Сербина родом. Цей як побачив Пшерембського, аж скрикнув:
— Що з тобою, башо?! Виглядаєш, мов пятьдесять київ на пяти дістав!
Пятьдесять київ на пяти? Ні, приятелю, я щось більш зазнав. Та ходім
