тебе й терпляче ждатиму цеї хвилі, коли ти прихилишся до мене…
В цій хвилині явився вартовий і заявив, що прибув із Великої Порти гонець із важним письмом від султана.
— Так, бувай здорова, княгине, а за вчерашнє не гнівайся на мене. Я сьогодні жалую, дуже жалую, що дався аж так захопити люти. Більше цего не буде…
— Буде, чи не буде, мені байдуже — відповіла на вид спокійно.
Баша подався в свою кімнату й велів туди прикликати султанського гінця.
Небаром увійшов гінець із звиткому руці перевязаним шовковим мотузочком
Поклонився баші й передав письмо. Баша взяв письмо, поцілував його й передав свойому тайникові:
— Прочитай, — сказав.
Тайник так само віддав честь султанській грамоті й читав письмо на голос. Султан взивав башу, щоб подбав про укріплення твердині, про запаси стрілива та про скріплення, бо на Чорному морі знов появилися запоріжські козаки й тривожать турецькі побережа. Сила їх доволі велика, а при своїй відвазі та сміливости готові вони нападати й на твердині.
— Воля нашого милостивого султана й наслідника пророка Магомета буде виповнена — сказав баша. — Запоріжські ушкали поломлять зуби на му-
