Сторінка:Лотоцький О. Автокефалія т.1 (1935).djvu/205

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 202 —

оддають церкві і взагалі засаді реліґійній уваги та засобів моральних і матеріяльних. Майже на цілому сході нашого суходолу загрожено саму ідею реліґії в її основах, і в усій величі та широті встає перед усім христіянським світом те завдання, що стояло на зорі христіянської історії, — оборона засад богооткровенної науки од руїнницького наступу, з тою річевою ріжницею, що тепер доводиться боронити навіть реліґійну засаду взагалі, незалежно од утілення її в ті чи инші форми.

Коли у старохристіянську добу, в умовах усе ж таки легших і менш одповідальних, ієрархічні провідники церкви, як ми бачили, стреміли до активного обєднання всіх живих членів церковного орґанізму, то сучасні умови вимагають того в значно більшій мірі. Життя церковне в нинішньому часі примусово наказує розбудити в членах церковної громади приспаний обставинами інтерес до церковних справ та виховати її розуміння й волю в напрямі активної участи в життю церковному. Тим більше, коли миряни самі прагнуть, щоб їм повернуто ті щодо сього права, які належать їм на основах доґматичних та канонічних, але історично в більшості затрачені. Треба рахуватися з психологією нинішньої церковної громади. Якщо духові настрої нинішнього громадянства взагалі перейнято стремлінням до ґромадських форм життя, до самодіяльної участи в справах життьових, то такі настрої належить лише використати в напрямі, так властивому православній церкві.

Останнім часом появляються розвідки, що ставлять собі за ціль заперечити чи зменшити право участи мирян у церковних справах, зокрема в церковному управлінню. Там наводяться факти, в більшості достовірні, але вихоплені з звязку з тими обставинами, в яких мали місце, — в яких умовах сталася та чи инша подія, яку саме сторону той чи инший автор мав на увазі підкреслити. Зокрема щодо української церкви, то, як відомо, в лоні її одбувалася боротьба на ґрунті права участи в церковних справах із двох боків: з боку церковної громади, що те право для себе обстоювала, і з боку ієрархії, що доконанню того права противилася. З обох боків та боротьба провадилася переважно не з дрібних, станових інтересів, а з глибокого переконання, що саме так потрібно в інтересах церкви. І, в залежності од обставин, та і друга сторона часто мали однаково рацію: мали рацію представники ієрархії, коли слушно виявляли рішучий опір пересадним домаганням церковної громади, але рівнож мала рацію і ся остання, коли намагалася обмежити чин безпринципових, розбещених чи ненадійних із погляну конфесіонального або й морального тодішніх членів ієрархії. Як звичайно в боротьбі за право, з обох боків були різкості й пересади. Обєктивне дослідження має розібратись у відносинах минулого часу, виділити елєменти особистого подразнення та станової тенденції, вияснити питому вагу соборности в тодішніх обставинах та пристосувати ті висліди до сучасних життьових інтересів церкви.