Трансильванії, а разом їх звичаїв, форм життя і способу ведення війни“.
Твір Боплана вражає перше всього читача мистецькою лаконічностю форми. Иноді, здається, що читаєш коментарії Цезаря або трактат Страбона. Автор описує Україну з ґеоґрафічного боку, вказує промисли її народу, дає відомости про українських селян, долею яких сильно пеклується; спеціяльний розділ Боплан присвячує Дніпрові і його порогам, які сам добре знає, бо не раз переїзжав їх[1].
Україна для Боплана — низка провінцій, земля разом окрема від Польщі і Московії і Трансильванії. Це є країна Козаків, української нації, віра якої є руська і заведена руським князем Володимиром. Вся Україна у нього називається по латині „Ukraina“, а частини її він зве „Pars Ukrainae“ (Поділля, Волинь, Київщина…) Боплан не задовольняється сучасними в його роки відмостями про Україну; він, видко, шукав дещо і в старих книгах, приступних йому. Тому він знає, що Київ був колись „одним з найстарших міст в Европі“, дає докладні описання Київа — незаміниме джерело для дослідувача тої доби. Боплан високо шанує українську націю, вважаючи її здібною до всіх галузів мистецтва. „Всі (Українці) дотепні, відважні і невтомимі. Козаки більш ревниві до своєї незалежности, ніж хто з инших народів.“
В межах України жиє, згідно Бопланові, одна українська нація, яку автор добре знає, бо жив серед неї. Народ на Україні у нього етнично один, через що він дає для населення всіх частин один етноґрафічний опис. На мапі своїй Боплан трактує Україну як окрему країну, поділену на воєводства, котрі уявляють собою соборну Україну[2].
Успіх книги Боплана був надзвичайний. 12. квітня 1661. р. Гюсцій, славнозвісний, французький вчений, який добре знав українську справу, запитує у приятеля теж вченого Бошюрта: „Читали Ви цікаву книгу Левассера про Україну? У нас богато розмовляють про неї.“
А щоби знати, хто були ці „у нас“, треба пригадати собі, що навколо Гюсціуса ґрупувалися такі вчені, як Дюпуі, Блонд, Буйо, Гензіус, Гасенді й т. и., одним словом те, що скадало перший спис Французької Академії.
Де Тот, шведський посол у Парижі і приятель відомої пані Севінье, надсилає їй книгу Боплана. „Mercure de France“ в свойому числі від листопада 1660. р. в низці „цікавих книг“ містить „курьозний твір Боплана, який слід читати нині, коли йде війна на Україні“. Навіть суворий і академічний журнал „Journal des Savants“ відгукнувся на твір Боплана, називаючи його „корисною книгою, трактуючою про цікаві і невідомі досі речи“ (1662).
Тому вже на другий рік парижський видавець Лесурд випускає нове видання, яке тогочасні альманахи дуже реклямували.
Мені трапилося знайти слід Боплана, досі невідомий ще, з 1665. р. В архиві Військового Міністерства, в топографічнім відділі, переховується колосальна переписка маршала Вобана, того хто оточив всю Францію фортецями і є основником цілої школи в інженерному мистецтві. Як це не дивно, але переписна Вобана ще досі не видана; годі було мені думати передивити її: на це потрібні роки[3]. Тим більш дякую випадкові, який дав змогу мені натрапити на „Замітку про королівського інженера Боплана Левассера“. Замітка ця, видко, зложена якимсь урядовцем Вобана і є конспектом доклади зі слів самого Боплана. Ось її текст:
„Королівський інженер Левассер де Боплан має за честь представити, що прослуживши 15 років на службі Його Величества небіжа короля, він залишив Францію задля далекої країни Польщі. Там він ознайомився детально з Україною, або країною Козаків, про яку нині так багато пишуть. 18 років п. Левассер де Боплан пробув на Україні, де вів постійну війну з Козаками, будував міста і села, які нині обходять всі часописі через баталії, що відбуваються там. Й. В. польський король небіж Владислав IV. дуже цінив п. Левассера де Боплана і тільки його смерть спонукала останнього залишити Польщу. Нині п. Левассер де Боплан прохає зачислити його знов на королівську службу, якій сподівається віддати своє життя і весь глибокий досвід, який придбав в далекій Україні. П. Левассер де Боплан склав окрему книжку про Україну, яка певне відома ґенерал-поручникові Вобанові“…
Цей цікавий документ освітлює деякі моменти з життя Боплана; він запевнює, що пробув 15 років на службі Й. В.; як припустити, це найбільш певно, що Боплан залишив Україну в 1648. р., де пробув 18 років (в книжці дає дату 17 років), то значить залишив Францію в 1630. р. і значить почав службу в 15 років, що було нерідкою річю в ті часи. Характерно, що Боплан підкреслює зацікавлення європейської опінії Україною, яке, дійсно, було велике в ці часи. Назва Україна не сходила зі сторінок часописів, з мап і атласів. Якась гордість почувається у Боплана, що він перший для Французів заніс на мапу назви „де відбуваються баталії“. Поклик на книжку свідчить, що Вобан — людина взагалі дуже освічена — читав працю Боплана.
Невідомо, чи Боплан був зачислений на службу: я не знайшов його імени в кадрах інженерного корпусу. Помер Боплан 6. грудня 1673. р., як свідчить регістр Руанського архиву, про який згадую вище.
Скрізь в книгозбірнях видатних мужів Франції і других країн зустрічаємо книжку Боплана: у вчених Босюета, Декарта, Буйо, Тевено; в особистій книгозбірні Людовика XIV., у його міністра закордонних справ Ліонея, називавшого
- ↑ Див. мою „Ідея Соборної України в Европі в минулому“, Париж, 1923.
- ↑ Назва уступів книги така: Київ; промисли козаків; руська шляхта; селяне; описання Дніпра і Козаків; як дівчата залицяються до хлопців; шлюб селянина; шлюб і свято Пасхи; худоба на Україні; клімат на Україні.
- ↑ Я не вказую шифра архиву, бо його властиво немає; листування Вобана класифіковано по рокам, але дуже кепсько. Взагалі в протилежність иншим парижським архивам, архив Військового Міністерства дуже утруднений для праці. Правда, що він і мало приступний приватним особам.
