Сторінка:Літопис політики, письменства і мистецтва. – 1924. – ч. 1.pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

важить ті страти, які на сім полі потерпіла Галичина і Буковина. Чи з усім тим питання української нації вирішене раз на все?

Не дурім себе! Що тілько тепер ми станули перед іспитом історії, де мусимо доказати, що ми дозріла самостійна нація. Наші старі рецепти: „прийди, хтось всемогутний, вичисти нашу країну з зайдів, відгороди нас непрохідною стіною штиків від Москви і Варшави, а побачиш, що ми самостійна нація, велика, богата, творча“ — ні-к-чому не годяться. Поки можна було дурити чужинців і скидати вину за нашу нездарність на „тяжких воріженьків“: Половців, Татар, Турків, Ляхів, Москалів, унію, панщину, указ з 1876-го р. і т. ин. поти можна було ласкаво кивати головою; та сьогодні, коли ми знов самі між собою, мусимо сказати щиро і твердо: покажім ділом, нашою духовою творчостю, що ми самостійні і рівноправні в сімї культурних народів; що наше слово, наш дух, наша ідея, ґеній нашої землі здоровий, дужий, ориґінальний і привабний не тілько для нашого брата, а й для любого чужинця; що наше письменство має ще инші перлини окрім „Пана та Собаки“, „Марка Проклятого“, „Назара Стодолі“, ще инших філософів окрім Сковороди; що наше громадянство почитає ще инших героїв окрім Ґонти, Махна та всякого отамання. Коли в недалекому часі доведемо до сього, що кождий чужинець увійшовши в українське середовище не матиме вже того почування, що спускається в низ, то ми іспит здали, у противному разі — попрощаємося з мріями про національну самостійність.


Ґійом Левассер де Боплан
1672 — 6. XII — 1923
(З нагоди 250 років його смерти)

Августин Ґоліцин, видавець „України“ Боплана[1] дописав на підставі архивних вишукань поза Руаном, що Левассер де Боплан народився в 1600. р. Мої вишукання в Руанському архиві підтверджують оцю дату: в реґістрах міста Руану мається документ одного моряка Боплана, жившого в кінці XVII. в. і який в тестаменті підкреслює, що мав родича, народившогося в 1600. р. і служившого у польського короля.

В 1632. р. Боплан залишив військову службу в Франції і поступив на службу Жигмонта III.; йому і його наслідникові Владиславові IV. Боплан прослужив 17 років. Підчас перебування на польській службі Боплан головним чином воював на Україні: бився з козаками, будував міста і фортеці, вимірював, як справжній інженер, простори українські.

Польщу Боплан залишив в 1648. р., як раз коли полумя повстання горіло на Україні. Доля не дала Бопланові змоги боротися з повставшими козаками: навряд чи він жалкував про це…

Поворот Боплана у Францію совпав з великою зацікавленістю французької опінії до подій на Україні: французька княжна Марія-Люїза була польською королевою, і „Gazette de France“ що тижня давала публіці докладні відомости про українсько-польську війну[2].

І ось в 1650. р. в Руані Боплан видав свою першу книжку про Україну. Вона була випущена тільки в кількости 100 примірників і сьогодня її не можливо відшукати; в Національній Бібліотеці в Парижі її немає; здається, немає її також і в Бритійському Музеї[3].

В бібліотеці парижської обсерваторії переховується лист Боплана до славнозвісного в ті часи астронома Говеліуса, який мешкав в Ґданську[4]:

„Мені дуже було жалко залишити Ґданськ і не мати можливости попрощатися з Вами… надсилаю Вам книжку, яка трактує про найшляхетніші і найвизначніші речи українських земель“…

Отже, Боплан вертаючись з України деякий час перебував у Ґданську, де займався виґравируванням своєї мапи України, над якою, як сам він розповідає, працював вісім років. Виконати її він доручив славнозвісному майстерові в Ґданську Вільгельмові Гондіусові, тому самому, що вигравирував портрет гетьмана Богдана Хмельницького.

Боплан з Руану листувався з Гондіусом відносно виконання своєї мапи і між иншим прохав його ознайомити Говеліуса з цією мапою. Увагами Говеліуса Боплан дуже дорожив, бо сам займався питаннями астрономії[5]. Гондіус помер не встигши закінчити мапу і тому вона не малася в першому виданні[6]. Замісць її була лише частина карти, не така перфектна[7].

Перше видання, накладом 100 примірників, було складено тільки для друзів, але „позаяк богато осіб, що бачили її, не тілько не знайшли її неприємною, але навпаки дуже прихильно поставились до неї“, видавець руанський Жак Кайю дістав від Боплана дозвіл на друге, значно доповнене видання. Воно й вишло в світ в 1660. р. in 4⁰ в Руані, має 112 сторінок, 6 малюнків і карту України. Повна назва цієї книги Боплана „Опис України, яка містить в собі декілька провінцій Польського Королівства, розположених од меж Московії до границь

  1. Paris. J. Techener. MDCCCLXI. 8⁰. XV + 203.
  2. Див. мою „Хмельниччина й тодішня французька преса“, Укр. Трибуна, 1921, № 187, 188.
  3. Як судити по каталоґу Імператорської Публичної Бібліотеки „Russica“ 1873, I. видання Боплана 1650. р. мається там — воно тут видруковано помилково 1651. р. Наскільки мені відомо, другого примірника цього видання немає ніде. Може хтось зустрічав його?
  4. Це рідний автоґраф Боплана, який я сподіваюся дати в моїй „Українська справа у Франції“; Голіцин видрукував (op. cit., VIII) цей лист Боплана датований 8. серпня 1651. р. з Руану.
  5. Після нього залишились праці по астрономії. „Tables des déclinaisons du soleil, dressées pour l`an 1660, Rouen 1662. 4⁰. L'usage de la sphère plate universelle, Havre 1673“.
  6. Аделунґ, змішавши мапу з книгою Боплана, вважає, що вона також була видрукована в Ґданську „Kritisch-literarische Uebersicht der Reisenden in Rußland bis 1700“. Petersburg, 1846.
  7. В „Матеріяли по исторіи русской картографіи“, Кіевъ, 1899, 15, читаємо, що „копія з карти, доданої до першого видання книги Боплана, знаходиться в третьому томі Нємцевича „Zbiór Pamiętnikóv…“, але не знаю, чому В. Кордт умістив цю замітку, бо мапи Боплана немає в збірці Нємцевича. Добру копію мапи Боплана дав Бантиш-Каменський; ще кращу Müller в „Sammlung russisher Geschichten“, Bd. VI, 20 і найкращу проф. Ляскоронський в 1901. р. В останні часи С. Шелухин „Назва України“, Відень, 1921.