Сторінка:Літопис політики, письменства і мистецтва. – 1924. – ч. 6.pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


„Так, Рудольф,“ в ще сильніше, ніби на спочинок лягла в його рамена, „моя мати дарувала була мені образ Мадонни з дитиною; він висів у гарній рамі над моїм столиком до писання в мешкальнім покою.“

„Пригадую собі його,“ сказав, „він все ще там висить; твоя мати хотіла його затримати на спомин про малу Інес.“

„О моя люба мати!“

Притягнув її сильніше до себе і казав: „Розповіш мені дальше Інес?"

— „Так! Але я соромлюсь, Рудольф „А потім дальше говорила звільна: „Я тоді бачила тільки Христа; навіть пополудни, коли до мене прийшли мої товаришки на забаву. Я закралася туди і цілувала скло над його малими устами — здавалося мені, що він жиє — о колиб мені його взяти на руки, як тая мати на образі!“ — Замовкла; її голос при останніх словах перемінився в шепіт.

„А потім що, Інес?“ питався він. „Але ти розказуєш мені так якось пригноблено!“

— „Пі, ні, Рудольф! Але — тої ночи мусіла я теж зірватися зі сну, бо на другий день ранком знайшли мене в моїм ліжку, як я заснула з образом в обох руках і з головою на розбитім склі “

На хвилину зробилося цілком тихо в покою.

„А тепер?“ питався повний прочуття і дивився глибоко і сердечно її в очи. „Що тебе тепер відірвало від мене і вигнало в ніч?“

„Тепер, Рудольф?“ — Почув як дрож перейшла по цілім її тілі. Нагло обіймила його руками за шию і здавленим голосом шептала трівожні й баламутні слова, котрих значіння не міг зрозуміти.

„Інес, Інес!“ сказав і взяв у свої обі руки її гарне, засмучене обличе.

„О Рудольф! Нехай я умру; але не від-тручуй нашої дитини!“ Впав перед нею на коліна і цілував її руки. Чув тільки вість, а не темні слова, котрими ту вість передала; з його душі розступилися всі тіни і надійно споглядаючи на неї, лагідно казав: „Тепер мусить усьо, усьо мусить змінитися!“

Час дальше йшов, але темні сили не були ще побіджені. Інес нерадо долучила до маленької виправи деякі речі, що лишилися були ще з того часу, як Heel лежала в колисці і не одна слеза впала на маленькі чіпчики і на кафтанички, котрі вона тепер мовчки і пильно шила.

Несі теж помітила, що заноситься на щось незвичайне. На горі, від великого городу нагло зачинено оден покій, в котрім досі переховувалися її забавки; заглянула туди крізь дірку від ключа, панувала там сутінь і святочна тишина. Її кухню для ляльок винесено на коридор. А коли при допомозі старої Анни Несі винесла її на стрих, то даром шукала тут колиски з зеленим тафтовим накритєм, хоч від коли тямить стояла вона тут під даховим вікном.

Цікаво заглядала в кождий кут.

„Що ти так ходиш як який контрольор?“ спитала стара.

„Анно, а де моя колиска?“

Стара глянула на неї з хитрою усмішкою, „А що би ти сказала, колиб так тобі бузько приніс братчика?“

Несі здивувала; вона почувала себе обидженою в своїй гідности; їй було 11 літ, „Бузько?“ спитала згірдливо.

„Так, Несі.“

„Не говори мені щось такого, Анно. В це вірять малі діти; а я знаю, що це дурниця,“ „Так? — Коли ти краще знаєш, моя всезнайко, то скажи мені, звідки беруться діти, як не від бузька, котрий їх тисячі літ приносить ?‘ „Пан Біг їх дає,“ сказала патетично Несі. „Вони являються нагло.“

„Крий нас Боже!“ крикнула стара. „Які-ж то мудрі тепер стали наші цікавські! Але твоя правда, Несі; коли ти певно знаєш, що Пан Біг скинув бузька з його уряду, то і я вірю, що він сам уже справиться з тим ділом. Так тоді — скажи, коли нараз явиться братчик — або може ти воліла би сестричку“ — то скажи, Несі, будеш тішитися, чи ні?“

Несі стояла перед старою, що присіла на подорожній скрині; на хвилину усмішка роз’яснила її поважне личко, але зараз вона стала знову думати.

А стара дальше питалася: „Но, Несхен, будеш тішитися, чи ні?“

„Так, Анно,“ сказала врешті, „хотіла би я мати маленьку сестричку, а батько теж мабуть був би їй радий, але -—“

„Но, Несхен! Що ти гце „але“ кажеш?“ „Але,“ повторила Несі і спинилася знов, ніби чогось в душі шукала; — „але дитина не мала би мами!“

„Що?“ крикнула перестрашена бабуся зриваючися насилу зі скрині; „дитина не мала би мами? Ти мені занадто мудра Несі; ходи підемо на долину, Чуєш бє друга година! Збирайся до школи!“


ЗМІСТ 6-ГО ЗШИТКА:

Стор.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
81
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
82
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
85
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
87
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
88
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
89
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
90
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
90
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
91
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
91
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
91, 92, 93
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
94
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
94

ОБРАЗКОВИЙ ДОДАТОК