Ах життя моє дороге
Хто мені дав тебе, тепле й сильне?
Бігти берегом, бігти геть,
Бігти блискучою вохкою рінню
Занести руку зза хмар
Занести за небесну спину.
Розмах! В удар.
Тіло, голову, душу вкинути.
Ах, життя моє кругле як м'яч,
Пружне й палюче, як любов
Падай! Злітай! Смійся! Плач!
Мілуй, дужче, знов і знов!
До кінця цілуй! До зубів
До холодного цілуй поту
Так ніхто тебе не любив
Не пив слину з крепкого рота
Ах, життя моє, кругле як м'яч,
Ти з яких зірвалось шкивів.
Души мене! Кров'ю моєю піяч!
Так ніхто тебе не любив!
Коли інші комуністи одступили з червоною армією, Гай Сергієвича Шайба зостався в заводі — до скорого побачення.
Другого дня потяглися дорогою підводи. Бурі сумні мужики везли закурених салдатів — навхрест кашкету в них була біла стрічка — це й були денікінці. Вони були стомлені, ввічливі й просили молока — за молоко вони не платили. З ними було багато офіцерів — офіцери були стомлені, злі й вимагали м'яса — і за м'ясо вони не платили.
