Червоноармієць з батьком
балакав у сні.
Про колгоспи споривсь,
про посів у весні,
Про майбутне, про світлі прийдешні дні.
— Ви помиляєтесь, батьку,
сказав червоний салдат:
Укупі сіяти, сіяти в лад
Селянських комун, незаможних бриґад
У поле вийшов потужний ряд
І батько кивав головою: так
Я жив дуже довго,
я бачив як
Мінилась земля,
зацвітав мак,
Як жито й пшениця буйніше росли
На вільній, на спільній, на нашій землі,
— Мій батьку, мій друже,
так нащо ж ви
Явились до мене тепер, неживий!
Мій батьку, мій друже,
так де ж ви були
Коли ще жили
на оцій землі?
