«Вам чого, товаришу?» запитав вартовий на ґанку.
Була весна — 1919 року.
Чоловік почав длубатися у кишені сорочки, видобув картку і подав вартовому.
У цей момент на ґанок вийшов високий ділявий лотиш.
Вартовий передав квитка лотишеві. Той уважно прочитав.
«Чого ви хочете, товаришу?» запитав він удруге.
«Втік від денікінців, хотів би робити з старими товаришами».
«Зайдіть на другий поверх, кімната 14», сказав лотиш і пішов з ґанку.
Чоловік зійшов сходами, одшукав кімнату число 14 і ввійшов.
За столом сидів, сперши голову руками, потомлений політком.
«Вам чого, товаришу?».
Чоловік подав картку.
«Утік від білих, хочу працювати з старими товаришами», сказав він, зробивши наголос на «товаришами».
Політком роздивився картку. Потім глянув на чоловіка.
Це був чоловік літ 38-ох. Темне каштанове волос я підкреслювало водянисті, блакитняві очі. Правильне обличчя носило сліди страшенної фізичної втоми.
Чого не прийшли до нас 2 роки тому?».
