Місце гаряче. Білий фронт, правда, в 20-ох верстах від повітового міста, але повстанчі загони не від того, щоби пошарпати і тут, і там. Білі стоять на станції Перевіз.
Повітове місто над рікою. Над рікою тягнеться величезний парк, що доходить прямо до лісу.
Ліс — смуга верстов 10 завширшки — тягнеться з України аж у Росію.
Після денної напруженої роботи Рено виходить у парк, сідає над річкою й міркує.
20 верстов всього!
Він міркує ще з півгодини…
За годину він у свитині, в шкапових чоботях сидить на підводі і їде лісом до перевозу. Їдуть годину, дві, три, чотири.
Ніч. Дядько Пилип, підвідчик, скручує цигарку.
За версту — Стеблинка, що доходить скрайніми хатами до станції Перевіз, де Свирид Рено служив диспетчером. Дядько — Стеблинський… Світає…
«Стій»
Підводу оточують салдати в англійських шинелях. Рено злазить з підводи.
«Покличте сюди чатового офіцера», каже Рено. «Я — полковник Двигубський!»
Потім він виймає ленінську картку і залізничні документи й шпурляє їх дядькові.
«Візьми собі це сміття», каже він. «І сип у село, не оглядайся!».
