Кум думає довго й зосереджено. Він давно вже одійшов від усякої політики, ще з тисячу дев'ятсот шостого року. На те, що він був у п'ятому році в партії, він дивиться, як на юнацький захват, наївний ентузіязм. Через усю громадянську війну він держався послідовного невтралітету. Навіть коли рудобородий офіцер прийшов до нього робити трус і для чогось забрав усі його документи й цю картку з ними, він тримавсь як філософ. Щось тьохнуло в ньому, коли рудобородий розглядав поштову картку з рекомендацією, але тьохнувши, враз загасло. Він завжди був уважав себе за філософа й у житті йому призначена була роля пішака, так думав він. Один тільки раз він, за юности своєї думав, що теж мусить боротися за волю трудящих, і це було дуже давно. Він не борець, він філисоф, скромний атом сірої маси.
Він так і не розумів тоді, для чого рудобородий забрав поштову картку тисяча дев'ятсот п'ятого року, чого рудобородий аж затремтів, вдивляючися в підпис.
Білі не забрали його й нічого йому не зробили, тільки забрали документи й картку. Це була, так думав він тоді, перемога його, сірого філософа, над усемогутньою салдатчиною, над війною, над убийством. Вони забрали документи, але нічого не могли зробити йому, сірому філософові.
