Сторінка:Майк Йогансен. Життя Гая Сергійовича Шайби. 1931.pdf/72

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Знову почав лапати.

Омацав стегна, халяви, схопив за поли.

«Єсть!»

Загнув полу — бравнінг.

«Так ти по хліб до міста йдеш?»

Офіцер розмахнувся й вдарив в зуби. «Розстрілять тут же!»

Зняли шинелю, сорочку, чоботи.

Земля вохка, росяна — теплі, спітнілі ноги вгрузли в землю.

«Семенчук, дай йому лопату, одведи в ярок і одправ у місто по хліб. А це що таке? Р-С-Д-Р-П… більшовиків. Візьми — покладеш йому в могилу.

Жмут посвідчень. Ленінська картка.

Ідуть.

Чоловік з лопатою попереду, салдат з ґвинтівкою позаду.

Прийшли в ярок.

«Копай!»

Викопав один штих, став, спочиває — серце закалаталося. Лопата на плечі.

Постояв з хвилинку, став копати другий.

Викопав другий штих, став. Лопата на плечі.

Салдатові набридло. Добув тютюн, узявсь скручувати цигарку.

Чоловік стояв з лопатою па плечі. Потім схилив її назад і, вимахнувши з-за плеча, вдарив солдата по голові. Той упав. Ще й ще!

Чоловік одяг салдатову шинелю, взув чобо-