Сторінка:Майк Йогансен. Життя Гая Сергійовича Шайби. 1931.pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

він летів до батька, що так прекрасно смішив його і сміявся, сміявся, сміявся…

II

І раптом свист несамовитий
 В смертельнім цеху труби клепані тремтять — реве залізо,
 Рве хуга фурми,
 Сопла дико виють,
 Гудуть залізні ферми естокад
 І на пісочок у дитячі ферми
 Кошмарний хобот обережно лізе.

— То молочком чавунним напуває
 Спітніла домна свої любі діти,
 Сопе й парує
 Черево таємне,
 Ще повне плоду і не спочиває
 Бездомна мати ще дітей родити.

У легку мжичку Гай Сергійович Шайба йшов поважний і замислений. У жмені він добре мав царську копійку і лініями життя, смерти й щастя відчував на копійці орла ного дядю з дрюком, которий дядя з невідомих причин звався рештою. На ту царську копійку мама радила його купити дві царські цукерки — коли б почистити таку цукерку від паперу, вона скидалася на канатну ваґонетку, тільки замість крейди в ній було повидло — солодкий дьоготь цукеркової ваґонетки.

Гай Сергійович Шайба свої плекав думки