Цю сторінку схвалено
Темні вулиці вкрились насінням.
— Не іди, ще останьсь, моя душе…
Теплий вітер насіння розвіяв.
— Прощавай, поспішаю дуже.
Проминали, вночі розтавали…
— Ох, останьсь, не можу без тебе.
Проминули останні — як галич,
Що летить і спить у небі.
І коли останній стукіт
Його кроків завмер за рогом,
Простягла перед себе руки
І упала на землю убогу.
1928
125
