Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/129

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


До краю радянського

Гей, довго жити ще мені на світі:
Немало днів наспіне наді мною.
Прийдіть до мене, мої любі діти,
Прийдіть до мене—я вас заспокою.

Я з вами був в Огайо орачем,
Я ваш любимий ніґґер з Кольорадо,
Тікали ми і, човна зсунувши плечем.
Велике сонце зустрічали радо.

Я, ваш широкий, радісний отець,
Взяв на тугі, на супокійні плечі
І доведу до краю, й братік-вітерець
Ітиме з нами і зустріне вечір.

І ввечері побачимо той край,
Що в нього всі ведуть дороги.
І буде тихо. Світла тінь. Розмай.
На траву ляжемо і будемо—як боги.

1927

128