Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/134

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Дон Хозе Перейра

Степами має сива борода,
Веде вівса і попасає просо
У край землі, де голуба вода
Стоїть у озері, підтикана і боса.

А небом їдуть водяні вози
Над океаном орної країни,
Старий чумак береться за гузир
І хмарам набатовує на спини.

По берегах повстання і пісень
Над ріками жовтневих революцій
В далеку путь налагодився день
До ірію, де всі вони зіллються.

1928

133