Червоноармієць з батьком
балакав у сні,
Про колгоспи споривсь,
про посів у весні,
Про майбутнє, про світлі прийдешні дні.
— Ви помиляєтесь, батьку,
сказав червоний солдат.
Укупі сіяти, сіяти в лад
Селянських комун, незаможних бриґад
У поле вийшов потужний ряд.
І батько кивав головою:
Я жив дуже довго,
я бачив, як
Мінилась земля,
зацвітав мак,
Як жито й пшениця буйніше росли
На вільній, на спільній, на нашій землі.
— Мій батьку, мій друже,
так нащо ж ви
Явились до мене тепер, неживий,
Мій батьку, мій друже,
так де ж ви були,
