Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/70

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

1921-ий РІК

 

Потяг урізавсь у сніг,
О-ге! Нарізавсь на морок.
Бриза збиває з ніг,
Завиває, закручує порох.

Переголосили, переворушили минулий вік
(Навиває, накручує порох)
Чоловічий, загнузданий крик.
Дзик і стоп…

Так стій же — під зубило, під клапан —
Забивай зубами, товаришу,
У снігах, уночі, у полях,
О, потяже, нащо ти мариш?

Надривай напружені груди,
Сичи, висвистуй, сифонь.
Ми з тобою — ми перші люди,
Ти — наш останній огонь.

1925

69