Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/87

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


— „Ю бет ай шел!“ погодиться коваль.
І розстріляє вас на ґолфовому полі.
З машинами ж управимось сами,
Сами зробили — сами пустимо у хід.
— Машини радо нас послухають, і ми
Новий обточимо і вишліхуєм світ.

1930

 
XIV
Метемфісис

А нас, тих, що знали зарані пісню,
Заспівають у трави, квіти й коріння,
Вітерець хвильовий пролетить і свисне,
Тичину блакитний елан оповине.

Закиває лісними очима сосюра,
І знайдеться десь перекручений корінь,
Такий незграбний, такий чудернацький і бурий,
Що для нього назвищ не стане тих,
Ще раз полізуть в історію
І наречуть йому химерне наймення:
 — Література.

1925

 
XV
Сон

Я станув на горі, і підо мною
Долина вуста вічнії розкрила,

86